Ярослава Блискавиця

Живи! Борись! Перемагай! Meine Ehre heisst Treue...


Кометами... між планетами...
jaroslava_blitz

А ми розійшлись між планЕтами,

і погляд прослИзнув повз темряву

прОстору дивного кОсмо…

твогО і могО .. все так просто.

rjc

…а ми розлетілись комЕтами.

Всі мІсяці крізь сподівання…

Закинути б їх у Лети плин,

Та що першим було, стало останнім


Жевріючи на манівцях...
jaroslava_blitz

Сучасний світ ставить нас на роздоріжжя. Дороговказів іноді буває вдосталь, іноді – навпаки. 

Однак за будь-яких обставин легко розгубитись, втратити свою позицію, а можливо, навіть не встигнути її здобути.

Серед шаленого розмаїття ситуацій у сферу чи не найскладнішої
психічної механіки заганяє нас політика.

А надто – час виборів.

FKGB5_pKqAM

Звісно, дехто намагається сховатись від цього, не брати жодної участі. Тоді сам світ обирає участь для нього. Цю участь диктує сучасність. А вона не має жалю чи співчуття. Для такого випадку ще півтора століття тому влучно виразився залізний канцлер Німеччини
Отто фон Бісмарк: «Навмисна незадіяність у політиці не звільняє тебе від її впливу та наслідків».

 І бажаємо ми того чи ні, а все одно новий механізм запускається і система продовжує рух.

А ми всі без винятку є в цій системі. Тільки-от інша справа, у яких ролях?
Хто монтує механізм, хто кермує вже готовим,
а хтось лише гвинтик, який змушений рухатись так, як продумали вище названі.

 А життя наше – як їзда на велосипеді. Ми повинні постійно рухатись, аби підтримувати рівновагу.
Питання: як рухатись?
І чи варто давати місце страху перед тим, як зазирнути в невідоме?

13406291692ооооооо

 Прикро, що більшість з нас таки йдуть шляхом найменшого опору, стають слухняними гвинтиками в лещатах системи і чим далі, тим більше
втрачають здатність мислити й аналізувати, шукати і знаходити, творити і боротися…
так і не спізнавши цінності життя, лишившись ледь жевріти на його манівцях… 


"Всевишні бавили тіло..."
jaroslava_blitz
...Останнім часом шаленію від одної композиції бомбезного гурту "Кому вниз"...
 
Світало. Вигравало
Над росами тіло.
Красою ясною тіло душу вабило сміло.
Шляхами, під небесами
Гуляючі мрії..
.



24443143

Зітхай!
востаннє зіграй,

Лірнику,
снів неземних.

Україною
вишні

кольору злив
рясних...
п.с. ДАНКЕ ТОБІ!
(Той, до кого це звернено, -- впізнає себе і здогадається, за що "данке"...) 

            http://teksta.org/35154.html (текст пісні),

(можна прослухати і скачати) 
http://muzofon.com/search/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B7%20%D0%B2%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F 


У темпі Маршу
jaroslava_blitz
272190
Усе так сталось:
хитро й мило.
Я не чекала цих подій.
Не знала 
й знати не хотіла,
мовляв заскочу на вісь мрій.

Та не питає почуття,
воно іде собі тріумфом.

Без вороття, без каяття.

Іде у темпі маршу, струнко! 

28847622_304855521

Спонтанно... і до біса!..
jaroslava_blitz
B2G5Ien-2Ho

Перевернув життя миттєво,

Воскресла віра в щось нове,

І без вагань, спонтанно тепло

Я так зраділа, що ти є!

 

Це щастя справді неймовірне:

Тобі потрібна, ти – мені.

До дідька відстань! Це чарівно –

Обійми мати уві сні *-*



ВоєСлав
jaroslava_blitz
У круговерті сірих планів, 
змарнілих мрій і надзавдань
Ти задаєш новІ питання,
зрікаючися сподівань.


Не розумієш, що навколо,
Як бути далі, куди йти?
Усе так сладно й неозоро,
і сплутані усі шляхи.

Але Ти істину шукаєш,
хоч відповіді
раз і раз
невтішно жОрсткі відкриваєш...
А віриш: фініш не настав!

На тій дорозі перешкоди.
І кожен крок Тобі не в лад.
Хтось би вже впав, віддавсь негоді.
Ти ж кров*ю клятву увінчав.
Клятву вірності і честі.

Клятву гордого Борця.
Ти  - Воїн Слави.
Ти шалений.
І шлях здолаєш докінця! 

Поклич до себе...
jaroslava_blitz
Поклич до себе на розмову!..
Я так стомилась від буднІв...
Життя сторінку хочу нОву,
сповнену перипетій...

Поклич у свОї ніжні пути.
І хай романтика пригод
проблеми дасть мені забути,
покаже долю без турбот...


613239ytpf,elrb

Поклич до себе... я безсила.
Навала справ своє взяла
 Летіла б птахою у небо,
Мов квітка дика розцвіла...
Як незабудка. свіжа й мила,
що при ріці затишшся в*є...
Ти би вберіг мене від вітру
і болю, що так гірко б*є...

А ти не прИйдеш.
Сон минає...
І я прокинувшись згадаю: 
Таки одна. 
і крил немає.
Лиш спогад злий не полишає...


Межі мандрів: Ти і я
jaroslava_blitz
Світ мрій солодких відкриваю,
Коли Тебе я зустрічаю...

І ми мандруємо разОм,
Так. наче все це дивний сон.

...Злилися душі в танці крон,
Серця б*ть в ритмі "унісон".

І кожен твій чуттєвий подих,
Як відгомін серцебиття,
Веде з собою новий дотик,
Коли вже зайві всі слова...

63841298

Чарівність радості в цвітінні,
Тендітність тіл двох у тремтінні...

Тривають мандри неземні
Коханих зустрічей у вирі,
Де в музиці вогню й води
Черпає щастя Мить мрійлива...

..І линемо лише вперед --
назад не зробим ані кроку.

Вуста дають любові мед
І ніжність милого потоку.

Ти справді Мій, а я -- Твоя.
Тут межі мандрів: Ти і Я. 

Зелена безодня...
jaroslava_blitz
В очах Твоїх 
така безодня...
повна життя і таємниць...

Дивлюся в них
і мов гублюся..
..падаючи горілиць.

Витають там якісь химери
Та вони зовсім не страшні.
І мріє там частинка Неба,
А щось згорає у вогні...


Зелені барви таємничі
Ховають свій глибокий зміст.
А їх пейзажі мальовничі
Породжують Натхнення й Хист...

І так дивлюся в них без втоми...
І час тоді не має меж...
Здається, кращих не буває --
Миліших серцю не знайдеш... 

 


...Тоді я певен: ти єси людина
jaroslava_blitz
Уривок з мого улюбленого вірша авторства Василя Стуса ("Синові")...
...Коли змертвілі нерви, думи, тіло
ти можеш знову кидати у бій,
коли триматися немає сили

і тільки воля владно каже: стій!

Коли в юрбі шляхетності не губиш,
А бувши з королями - простоти,
коли ні враг, ні друг, котрого любиш,
нічим тобі не можуть дорікти...

Коли ти знаєш ціну щохвилини,
коли від неї геть усе береш,
тоді я певен: ти єси людина
і землю всю своєю назовеш.
Василь Стус....

?

Log in